Правовідносини у цій сфері регулюються Податковим кодексом України (далі – ПКУ), Законом України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265).
Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім ПКУ, не допускається.
Загальні норми щодо застосування РРО/ПРРО
Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону № 265 СГ, які проводять розрахунки готівкою або безготівково, зобов’язані видавати покупцю фіскальний чек на всю суму покупки або послуги. Це стосується і покупок через Інтернет.
Чек має бути встановленої форми й може бути як паперовим, так і електронним. Електронний чек може відображатися на екрані касового апарата або пристрою з ПРРО у вигляді QR-коду, який можна зчитати, або надсилатися на номер телефону чи електронну пошту покупця.
За умови здійснення розрахункових операцій суб’єкти господарювання зобов’язані реєструвати продажі товарів (робіт, послуг) за допомогою РРО/ПРРО, КОРО, РК з врахуванням спеціальних норм Закону № 265.
Форму та зміст розрахункових документів визначено Положенням, затвердженим наказом Мінфіну від 21.01.2016 р. № 13.
Особливості розрахунків у сфері е-комерції та дистанційного обслуговування
Реалізація товару дистанційним способом – це укладення електронного договору між продавцем і покупцем без фізичної присутності останнього. Такий продаж здійснюється на підставі ознайомлення покупця з інформацією про товар (опис, фото, каталоги тощо), розміщеною продавцем за допомогою засобів зв’язку (Інтернет, телефон, електронна пошта тощо) і без можливості особисто оглянути товар або його зразок до моменту купівлі. Це передбачено пп. 14 п. 1 ст. 3 Закону України від 03.09.2015 р. № 675-VIII "Про електронну комерцію" (далі – Закон № 675).
Відповідно до абз. другого п. 1 ст. 13 Закону № 675 розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством.
Водночас особа, яка отримала оплату за товар, роботу чи послугу відповідно до умов електронного договору (зокрема, продавець, виконавець, постачальник, надавач платіжних послуг або оператор платіжної системи), зобов’язана надати покупцеві (замовнику, споживачу) документ, що підтверджує факт здійснення розрахунку. Таким документом може бути електронний документ, квитанція, товарний або касовий чек, квиток, талон чи інший підтверджуючий документ із зазначенням дати здійснення розрахунку (п. 3 ст. 13 Закону № 675).
Зверніть увагу! Обов’язок застосовувати РРО/ПРРО на загальних засадах з 01.01.2022 р. не поширюється лише на ФОП-єдинників 1 групи.
Положення, затверджене постановою Правління НБУ від 29.07.2022 р. № 164 (далі – Положення № 164), встановлює правила випуску та використання платіжних інструментів (зокрема електронних платіжних засобів – ЕПЗ) і проведення розрахунків з їх застосуванням.
Якщо оплата здійснюється за допомогою ЕПЗ через платіжні термінали (фізичні або віртуальні), клієнту має надаватися квитанція у паперовій або електронній формі. Це підтвердження того, що була ініційована платіжна операція.
У разі використання ЕПЗ в Інтернет-магазинах та в системах дистанційного обслуговування, така квитанція може формуватися лише в електронному вигляді – за умови, що її буде доставлено користувачу.
Однак, згідно з роз’ясненням НБУ (лист від 28.11.2019 р. № 57-0007/62082) квитанція, отримана при здійсненні розрахунку за допомогою ЕПЗ, не є розрахунковим документом у розумінні Закону № 265 та не підтверджує факт продажу товару (отримання послуг). Вона лише підтверджує, що було ініційовано переказ коштів з рахунку власника платіжної картки.
До відома! Якщо держатель платіжного інструмента (платіжної картки) ініціює через надавача платіжних послуг (як еквайра/надавача платіжних послуг, який уклав договір з еквайром) платіжну операцію на користь отримувачів (комунальних підприємств, торговців, фізосіб, поштового оператора тощо), надавач платіжних послуг не є ані платником, ані отримувачем за такою платіжною операцією. Платником (фактичним) є відповідний держатель платіжної картки, а отримувачем (фактичним) – відповідне комунальне підприємство, торговець, фізособа, поштовий оператор тощо.
Отже, якщо споживач, використовуючи мережу Інтернет, замовив товар (роботи, послуги), і розрахунок було здійснено із застосуванням ЕПЗ за допомогою платіжних сервісів, такі операції здійснюються із обов’язковим застосуванням РРО саме продавцем товарів (робіт, послуг) та наданням споживачу розрахункового документа встановленої форми (фіскальний касовий чек з РРО/ПРРО).
Увага на місце здійснення розрахунків!
При визначенні, чи потрібно застосовувати РРО, важливо встановити місце здійснення розрахунків між продавцем і покупцем.
Якщо місце розрахунків визначити неможливо (наприклад, коли споживач отримує послугу або товар виключно в електронній формі — програму, електронну книгу, довідку тощо), РРО застосовувати необов’язково.
У разі фізичного надання товару, послуги або виконання робіт споживачу СГ зобов’язаний використовувати РРО на загальних підставах.
Розрахунковий документ має бути сформований і надрукований не пізніше моменту передачі товару (надання послуги, приймання роботи), а якщо оплата і передача товару, надання послуги відбуваються одночасно – безпосередньо під час розрахунків за них.
Про це зазначено на сайті ДПС.
